Марк Ферраччі (міністр, що відповідає за промисловість та енергетику), Аньєс Панньє-Рунашер (міністр екологічного переходу, біорізноманіття, лісів, морів та рибальства), Бенджамін Хаддад (міністр-делегат, відповідальний за Європу):
Перехід до електромобілів є визначальним промисловим викликом десятиліття, вирішальним для 3,5 мільйонів автомобільних працівників Європи, кліматичних цілей і суверенітету. Заборона згідно з «Зеленою угодою» на продаж автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння від 2035 року спричинила швидку трансформацію європейської автомобільної промисловості. Однак Європа відстає від США та Китаю в підтримці купівлі електромобілів для домогосподарств, що призводить до нижчого, ніж очікувалося, попиту на європейські електромобілі. Це загрожує економічній моделі галузі та наражає автовиробників на потенційні штрафи до 15 мільярдів євро до 2025 року відповідно до чинних норм.
Виробники стикаються з гострою дилемою: або купувати дорогі «кредити на викиди» у конкурентів, таких як Tesla, — фактично субсидуючи конкурентів — або скорочувати продажі автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння, ризикуючи втратою робочих місць, закриттям заводів і зменшенням ресурсів для переходу на електрику. Обидва варіанти підривають суверенітет і промислову потужність Європи, водночас не сприяючи досягненню кліматичних цілей. Стратегічний діалог президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн щодо автомобільної промисловості є бажаним кроком, але регуляторний прагматизм вкрай необхідний. Гнучкість, така як згладжування цільових показників викидів протягом кількох років, може уникнути нищівних штрафів і забезпечити узгодженість промислових та екологічних амбіцій Європи. Жорстка політика, яка зміцнює іноземних конкурентів за рахунок європейських робочих місць і суверенітету, була б дорогою політичною та економічною помилкою.
Джерело – Les Echos
