2009 рік відправив український автопром у тяжкий нокдаун. Пручаючись всебічним атакам глобальної кризи й не одержуючи при цьому "медичної" допомоги від власної держави, автопром України перетворюється з перспективного бійця – галузі, яка нещодавно претендувала на пріоритетність, у нікому непотрібного аутсайдера. 

Тільки за один рік боротьби із кризою вітчизняна автоіндустрія скоротила виробництво на 84%, втративши при цьому понад 20 тис. робочих місць і майже 15% власної частки внутрішнього автомобільного ринку.
Експорт автопрому, скоротившись у грошовому еквіваленті в 3,7 разу, знизив валютні надходження в Україну на 646 млн. дол. США.
Схоже, така ситуація не хвилює українську владу, й демонстрація нею олімпійського спокою означає існування інших ефективних резервів для відновлення економіки. Але час очікування використання цих резервів затягується, а, як відомо, для економіки немає нічого страшнішого, ніж втрата часу.
Автовиробники України чітко розуміють, що означає для них втрата часу – це втрата ринків, втрата споживачів, втрата перспектив розвитку.
Таким чином, питання "Чи зможуть автовиробники швидко відновитися й зайняти колишні позиції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках або важкий нокдаун переросте в нокаут для вітчизняного автопрому" залишається відкритим.